Менінгіома – це пухлина, яка утворюється з мозкових оболонок, так називаються захисні мембранні шари, що оточують головний та спинний мозок.

Мозкові оболонки складаються з трьох захисних шарів, званих твердою мозковою оболонкою, павутинною мозковою оболонкою та м’якою мозковою оболонкою. Зокрема, менінгіоми виникають із клітин середнього менінгеального шару, павутинної оболонки, а саме арахноїдального ендотелію.

Більшість менінгіом є пухлинами, що повільно зростають.

 Які існують типи менінгіоми?

Більшість менінгіом є доброякісними, але деякі ростуть швидше і класифікуються як пухлини вищого ступеня злоякісності.

• Менінгіоми І ступеня ростуть повільно.
• Менінгіоми II ступеня, або атипові, ростуть швидше та частіше рецидивують. Ці пухлинні клітини мають більше аномалій, ніж клітини менінгіом І ступеня.
• Менінгіоми III ступеня, або анапластичні, агресивніші, мають більше клітинних аномалій, часто швидко рецидивують і мають більш високу ймовірність вторгнення в навколишні нормальні тканини головного мозку. Анапластичні менінгіоми зустрічаються відносно рідко, становлячи 1,7% менінгіом.

Іноді менінгіоми також можуть бути описані на основі їхнього розташування в нервовій системі. Деякі з найпоширеніших місць для менінгіом перераховані нижче:

• Конвекситальна менінгіома виникає на поверхні головного мозку під черепом і в міру свого зростання стискає тканини головного мозку всередину.
• Парасагітальна менінгіома виникає поблизу середньої лінії головного мозку, що розділяє ліву та праву півкулі.
• Внутрішньошлуночкова менінгіома виникає у шлуночковій системі, ряді заповнених рідиною порожнин у головному мозку.
• Менінгіома гребеня та крил клиноподібної кістки
• Менінгіома основи черепа виникає поблизу кісток у нижній частині черепа.
• Менінгіома нюхової борозни виникає поруч із нюховими нервами, над носом.

Крім того, менінгіома може бути додатково описана на підставі того, як виглядають клітини під мікроскопом (її гістологічні характеристики). Особливості, які можуть відрізняти ці підтипи, включають розмір та форму пухлинних клітин. Описано багато гістопатологічних підтипів (фібробластична, менінгеотеліальна тощо).

Які симптоми менінгіоми?

Симптоми менінгіоми сильно різняться залежно від розміру та розташування пухлини. Більшість менінгіом ростуть повільно і спочатку можуть викликати симптомів. Симптоми зазвичай виникають, коли пухлина досить велика, чинячи тиск на навколишні тканини головного мозку, що може заважати нормальній роботі мозку. Симптоми менінгіоми можуть включати:

• Головний біль
• Нудота чи блювота
• Зміни особистості
• М’язова слабкість
• Проблеми з зором
• Зміни ходи

Конкретні симптоми можуть бути пов’язані з розташуванням пухлини і сусідньої мозкової тканиною, що здавлюється. Наприклад, внутрішньошлуночкова менінгіома може блокувати відтік спинномозкової рідини, що підвищує тиск у головному мозку та може викликати головний біль.

Менінгіома клиноподібного гребеня може стати досить великою, щоб викликати проблеми із зором, або стиснути довколишні черепні нерви, що може призвести до оніміння обличчя.

Менінгіома нюхової борозни може призвести до втрати нюху, якщо нюхові нерви здавлені; проблеми із зором можуть виникнути навіть у тому випадку, якщо пухлина досить велика, щоб стиснути зорові нерви, які передають інформацію від очей до мозку.

Наскільки поширена менінгіома?

Менінгіоми є найпоширенішим типом пухлини головного мозку та становлять 36,8% всіх первинних пухлин головного мозку. У 2017 році в США було діагностовано близько 29 100 нових випадків менінгіоми. Менінгіоми найчастіше зустрічаються у дорослих старше 65 років, а також найчастіше діагностуються у жінок.

У більшісті пацієнтів причина менінгіоми невідома. Однак є певні генетичні стани, які можуть збільшити ймовірність розвитку менінгіоми у пацієнта. Наприклад, у пацієнтів з нейрофіброматозом 2 типу (NF2) може бути більше шансів на розвиток множинних та/або злоякісних менінгіом.

Які варіанти лікування менінгіоми?

Рішення про операцію на пухлини може залежати від багатьох факторів, включаючи симптоми пацієнта, вік та загальний стан здоров’я. Залежно від розміру та розташування менінгіоми хірургічне втручання є основним методом видалення пухлини. Ціль полягає в тому, щоб видалити якомога більше пухлини, зберігши при цьому важливі функції мозку в навколишніх здорових тканинах. Під час операції тканина пухлини також буде зібрана та досліджена для підтвердження гістопатологічного діагнозу.

У разі невеликих, повільно зростаючих та безсимптомних менінгіом лікарі можуть запропонувати період спостереження із серійними візуалізуючими скануваннями до розгляду питання про хірургічне або променеве лікування.

Променева терапія також може бути використана для лікування менінгіом, особливо у випадку неоперабельних пухлин або тих, що не можуть бути повністю видалені під час операції. Використовувані передові методи опромінення можуть включати стереотаксичну радіохірургію, які фокусують пучки випромінювання в пухлини і мінімально зводять вплив на навколишні здорові тканини.

Для рецидивуючих або агресивних типів менінгіом стандартного лікування не існує. Тим не менш, у деяких дослідженнях вивчають використання хіміотерапії (окремо або у поєднанні з променевою терапією) для лікування цих пухлин.

Які результати для пацієнтів з менінгіомою?

Загалом результати залежать від ступеня злоякісності пухлини, яка може визначати як лікування, так і прогноз. У багатьох пацієнтів вдається досягти відмінних результатів, якщо пухлину можна повністю видалити хірургічним шляхом (це називається тотальною резекцією) або провести променеву терапію. У пацієнтів, у яких залишилася частина пухлини (і навіть у деяких із тих, у кого пухлина була повністю видалена), можливий рецидив пухлини. Важливо  динамічне спостереження за менінгіомами після лікування.